Хлопець кинув мене відразу, як тільки дізнався про моє становище, але через 35 років сталося те, чого ми всі точно не очікували

Коли мені було 17, я познайомилася з Владиславом. Йому на той момент було 22. Ми побачили один одного і зрозуміли: це і є справжня любов. В кінці першого курсу я заваrітніла. Владислав тоді прямо сказав, що він не збирався побудувати зі мною сім’ю. Між нами була іскра і симпатія, але, на його думку, до сім’ї ми не дотягували. Так ми і розійшлися. Я не хотіла позбуватися від дитини, але і в своє село я не наважилася повернутися, тому що з ваrітним животом і без чоловіка туди навіть ступати не варто – відразу опинишся під вогнем злих язиків і засуджуючих поглядів. Я наро дила міцного, красивого хлопчика, назвала Богданом. Так, мені було складно, так, я боялася, що не впораюся, але я працювала з раннього ранку до пізньої ночі, щоб син ні в чому не потребував. З ним часто сиділа моя сусідка, самотня жінка, яка раділа, коли я просила доглянути за Богданом. Богдан виріс розумницею.

Він вчився добре, вступив в хороший університет, а потім і на престижну роботу влаштувався. Не за своєю спеціальністю, звичайно, але все ж. Син любив мене балувати подарунками. Він говорив, що йому страաенно пощастило, що саме моїм сином він наро дився. У 23 мій Богдан познайомив мене зі Свєтою. Дівчина виявилася дуже простою, доброю і відповідальною. Скоро вони одружилися. Зараз я щаслива бабуся двох онуків і однієї внучки. Я так і не вийшла заміж. Всю себе я подарувала синові, але ні краплі про це не шкодую. Від Владислава не було новин відтоді, як синові виповнилося 2. До цього він ще дзвонив іноді, але потім перестав. Місяць тому я святкувала свій день народ ження.

Святкувала-занадто гучне слово. Відзначили в колі сім’ї. Увечері до мене постукали. Я відкриваю двері і бачу перед собою Владислава з букетом квітів і коробкою цукерок. Я його не прогнала. Запросила до столу. У вітальні я сказала онукам: — Дітки, ось і ваш дідусь, знайомтеся. Вони швидко підбігли і обійняли блудного діда, а син сидів просто без обличчя. Через пару хвилин він теж підійшов і обійняв батька. Того дня Богдан вкотре довів, що він добра людина, готова зрозуміти і пробачити нескінченну кількість разів. Батько з сином дуже сильно зріднилися. Але я … я навіть відмовилася від пропозиції Владислава зустрітися в ресторані, розповісти один одному про свої долі. Владислав може стати хорошим батьком для Богдана навіть зараз, коли син і сам є тричі батьком, але моєї довіри і любові батько мого сина більше ніколи не поверне.