Я одружена вже чотири роки. Другим шлюбом. Від першого чоловіка маю двоє дітей. Зі Стасом у нас одна спільна дочка, три з гаком роки. Ми живемо у столиці, чоловік працює автослюсарем. Свекруха, вже пенсіонерка, живе у своєму будинку, на селі. Поруч із нею живе її подруга Светусик. Так її кличе свекруха. Ми давно не відвідували її, і вирішили поїхати, привітати її та Свєтусіка зі святом Восьмого березня. Стас трохи уперся, вони там, у своїй майстерні, орють з ранку до ночі. Багато замовлень. Він хотів виспатися на вихідний, але я наполягла на поїздці.
— Коли востаннє мати відвідував? Ось! Навіть не згадаєш. Поїхали, я поведу, а ти і в машині прикорнеш, і в матері ще поспиш. Поїхали втрьох із молодшою. Старші діти не захотіли їхати, а свекруха не бабуся їм. Квіти вирішили брати дорогою, дорогою є містечко, вирішили, що там і куnимо. Заїхали по квіти, але вони були дуже дороrими. Свято ж. Вирішили відмовитися від квітів, і пішли до сусіднього, кулінарного магазину. Набрали салатів потроху, тортиків по парі шматків. Приїхали. Свекруха була рада і нам, і готелям. Квіти, звісно, це гарно.
Але тортики з салатиками і красиво, і смачно. Поки накривали стіл, Стас вирубився на дивані. Не стали будити. Хай відіспиться. Посиділи вчотирьох, я з донькою, та свекруха зі Светіком. Перемололи кісточки всім і всьому. Від міжнародного становища до даху в лазні. Свекруха була щаслива та запобіжна. І це з урахуванням того, що вона якось звернулася з проханням, а я, роззявивши, зовсім про неї забула. Коли вона про це нагадала, а я так засму тилася через свою діряву пам’ять, що свекруха почала мене втішати. Говорила, що нічого страաного не сталося, що не спішно… А на прощання свекруха мене обняла і міцно поцілувала. Мене, а не сина. Ось як!