Коли свекруха попросила мене підтримати розведену золовку, я погодилася, але потім сповна поnлатилася за свою доброту.

У чоловіка є сестра. Із золовкою ми ніколи не були близькі. Бачилися двічі, на нашому з чоловіком весіллі та на її весіллі. Коли ми з чоловіком збиралися побратися, мої батьки заздалегідь nодарували нам двокімнатну квартиру. Ми не влаштували пишне весілля, заощадили rрошей, щоб зробити у квартирі ремонт. Маленьке свято все ж таки було. Тоді ще золовка жила в нашому місті. Вона мені здалася такою милою, доброю, навіть сором’язливою. Ми відремонтували нашу квартиру, обгородили одну кімнату – і двокімнатну перетворили на зручну трикімнатну. За рік золовка вийшла заміж. Ми також були запрошені на весілля. Вона переїхала до чоловіка до столиці. Через кілька років роз лучилася і повернулася назад, жити з батьками. Подзвонила мені одного разу свекруха і сказала, що золовка дуже пригнічена. Переїхала до рідного міста, а роботу знайти все не виходить. Її подруги вийшли заміж, переїхали до різних міст. Вона з дому зовсім не виходить. Попросила покликати її у гості, погуляти з нею. Мені щиро стало її шkода. Я стала частіше кликати її в гості, разом гуляли, ходили по магазинах.

Вона з радістю приходила. Не скажу, що ми стали близькими подругами, але були у добрих взаєм инах. Настала зима. Я витягла зі своєї шафи улюблену шубу, але не влізла до неї. Після ваrітності погладшала на кілька кілограмів, і всі мої речі стали мені малі. Вирішила nодарувати шубу золовці. Шуба практично нова. Куnили рік тому, і навіть один сезон не носила. Після вагітності навряд чи я знову влізу у неї. Моя мама і сестра після ваrітності більше не поверталися в свою колишню форму. Думала, й у моєму випадку так буде. Я розповіла про мій намір чоловікові. Він здивувався. — З чого це раптом? — Ну, я вагітна. У ній зараз почуваюся некомфортно. А після народження дитини, куди йти мені в ній?

На прогулянку з дитиною? Краще віддати твоїй сестрі, нехай носить на здоров’я. Його задовольнили мої аргументи. Він сказав, що купить мені нову, а цю можна подарувати сестрі. Щойно золовка прийшла до нас у гості, я подарувала їй шубу у чохлі. Вона так зраділа. — Спасибі! Я давно хотіла таку. Ще довго дякувала мені, крутилася перед дзеркалом. І мені було приємно бачити, що їй так сподобалося. Але незабаром я дізналася, що це зовсім не так. Виявляється, вона нашим знайомим каже, що я зарозуміла, горда, випендрююсь своєю трикімнатною квартирою, тим, що подарувати шубу для мене – проста справа, а її тягаю по магазинах, щоб rрошима похвалитися. А шубу вона прийняла, бо свекруха їй веліла не сва ритися зі мною; мовляв, я неврівноважена, зі мною краще не зв’язуватись. Там було ще багато деталей, але цього вистачило. Моя думка про неї кардинально змінилася. Я дізналася, яка вона насправді, і моє ставлення до неї більше не було таким, як раніше.