Даю тобі термін два тижні. Проваливай». Свекруха виганяє мене на вулицю всього через два слова, які я сказала в су ді.

Так сталося, що я живу у квартирі чоловіка, яку він придбав до шлюбу. У ті часи чоловік добре заробляв, міг собі дозволити. Квартиру він оформив на матір. Свекруха йому всі вуха продзижчала про дівчат-мисливців, які захочуть привласнити його квартиру собі. Жили ми з чоловіком душа у душу, наро дилася у нас донька. Все йшло добре, зі свекрухою не лаялася. Вона не часто приходила до нас. Кілька місяців тому чоловіка посадили. Термін йому дали великий – 8 років. Я чоловіка не зможу за це пробачити, бо він вчинив не за совістю. Так, я, звичайно, не свята, але є речі, за які немає прощення.

Чоловікові я під час суду сказала, що подам на роз лучення. Він новину прийняв з досадою, але гідно – на відміну від свекрухи. Тієї ж ночі свекруха навідалася до мене. — Даю тобі термін — два тижні, або викликаю поліцію, тож збирай манатки і провалюй. Думаєш, що з моїм сином можна так чинити? Він ради тебе на злочин пішов, а ти ніс повертаєш, так? Так от тепер шукай нове житло – з ненавистю сказала мені свекруха. Іти з трирічною донькою на руках мені нема куди. Довелося їхати разом із свекрухою до чоловіка, щоби з ним поговорити.

Адже квартира його, хоч за документами засвідчена на матір. — Мам, не втручайся. Нехай живе спокійно із донькою у квартирі. Я через пару років повернусь, тоді хай і з’їжджає. Якщо, звичайно, ми не зійдемося знову – сказав чоловік. Свекруху його слова не чіпали. Вона мені висунула рахунок. — Хочеш жити у цій квартирі, тоді nлати. За місяць будеш винна мені 5 тисяч, це без комунальних послуг. Мені сина треба витягувати. Усе rрошей коштує. Я ж не ти, щоб у важку хвилину кидати кохану та близьку людину. Тепер я не знаю, чи погоджуватися мені на таку пропозицію чи ні. Я можу поїхати жити до батьків, але вони мешкають у селі. Моїй донечці там не сподобається. Та й у місті все звичне, район добрий. Думаю, знайти підробіток та погодитися на умови свекрухи