Коли ми куnували будинок поруч зі свекрами, я ще не уявляла собі яку фатальну помилку роблю, а все через якийсь город

Ми були вже кілька років одружені, коли мої батьки дали нам rроші на куnівлю житла. Ми придбали будинок по сусідству зі свекрами. Вовтузитися на городі я не захотіла, тому ділянку ми віддали свекрусі. Паркан між нашими будинками знесли, і свекруха стала обробляти великий город. Ми завжди відмовлялися, коли свекруха пропонувала продукти зі свого городу. Простіше в магазині куnити, ніж потім вислуховувати вимоги свекрухи: — Оскільки самі їсте з цього городу, то повинні доnомагати… Так минув рік.

Весною батько привів у будинок нову дружину, а маму вигнав. Ми з чоловіком, звісно, взяли маму жити до нас. Тим більше мій чоловік любив kуховарство мами. До того ж, ми вже могли залишити дитину з бабусею, а я могла вийти на роботу. Мама теж захотіла свій город, і я попросила чоловіка, щоб він поговорив із батьками про відновлення огорожі. Коли робітники приїхали ставити огорожу, свекруха всіма силами заважала їм. Хапалася за лопати, намагаючись відібрати їх. Бігала та кричала. Я зателефонувала чоловікові на роботу.

Той приїхав, взяв матір на руки, відніс до батька і звелів замкнути вдома. Через два дні паркан стояв на своєму місці. Після цього свекруха почала перекидати через паркан усяке сміття: недопалки, порожні пляшки… Ніякі розмови на свекруху не діяли. А одного разу донька знайшла баночку із хімікатами. Довелося звернутись до дільничного. Після того як той побував у свекрухи, свекруха почала більше хімікатів вивалювати на наш город. Та ще й порізала всі шини на моїй машині і подряпала напис — «Шахраї не їздять на авто». Вона не знала, що на моїй машині стоїть відеореєстратор. Я написала на свекруху заяву до поліції. Їй виписали штраф – десять тисяч. А також зобов’язали відшкодувати збитки. Після цього свекруха причаїлася. Тобто шипіти шипить, а ось кусати вже боїться.