«Я стану справжнім чоловіком, обіцяю»: Ваня дав слова прабабусі, що припливе до неї на власному кораблі.

Прабабуся Вані жила в Америці. Вона давно не приїжджала на батьківщину, із родичами говорила виключно телефоном. Роки йшли, а вона не молоділа. За своє життя жінка похилого віку змогла зібрати значний стан, який не знала кому з родичів залишити. Вона вирішила влаштувати собі подорож Росією і відвідувати родичів, щоб краще їх дізнатися. Батьки Вані були останніми, кого жінка відвідала. Коли Ваня прийшов додому зі школи, вона вже сиділа в них на кухні. -Вань, заходь на кухню. В нас тут гості. Уявляєш нас прабабуся з Америки вирішила відвідати.

Подарунок тобі привезла, він у тебе в кімнаті лежить. – говорила мама Вані. -Вітаю. — сором’язливо сказав Ваня, заходячи до кімнати. -Ось він наш Ваня. Дивіться, який красень вимахав, вчиться добре, економістом стати хоче. — гордо уявляв батько сина. -Я мореплавцем буду, капітаном стану. Економіка мені ваша нецікава. -Досить мapeння своє нести. — розлютився батько. -Капітаном? Цікаво, чому? — Запитала прабабуся у Вані. -Бо це робота справжнього чоловіка. Я працюватиму на свою країну.

-Хочеш зі мною до Америки поїхати, там вчитися підеш на банкіра? – запропонувала прабабуся. -Звичайно, хоче. — очі у матері Вані заблищали. -І Ви туди ж. Кажу ж, що хочу стати капітаном та крапка. -Добре, тоді обіцяй, що мрію свою не зрадиш і обов’язково зробишся капітаном. Давно я не зустрічала справжніх чоловіків. Ти мені пoкiйного сина нагадав, він був військовим. Теж у дитинстві мріяв справжнім чоловіком стати. — Усміхалася гостя. -Обіцяю. Я до вас до Америки на своєму кораблі припливу в гості. Слово честі даю. -Я вірю тобі. Тепер я знаю, хто гідний. Мені час повертатися, чекаю на тебе Ваня в гості.