— Ніна, сядь, нам потрібно поговорити! — Зараз зі столу приберу … — Не треба, мені і так нелегко. — Що сталося? — Я хочу роз лучення. Дітей у нас немає, так що в суд йти нам не обов’язково. Давай самі мирно розберемося і розбіжимося. — Мирно, значить. Ну що ж, я не скандальна особа, ти знаєш. Але хоча б причину такого рішення я можу дізнатися? — Не можу я з тобою більше жити. Туга така, що хоч вий. — Та що ти? А з чого, цікаво? Ти вже мене прости, але я викладаюся на повну, щоб тобі жилося добре. Чого тобі не вистачає? Вдома завжди чисто, готую я, дай бог кожному. Та й виглядаю я добре, ти вже прости за нескромність, але це правда. — Безсумнівно.
Ти красуня і господиня знатна, та тебе з руками відірвуть. Так що, може відпустиш мене, дурня, раз щастя свого не ціную. — Ти знущаєшся наді мною? Так і скажи, що у тебе інша. — Немає у мене нікого. Але жити з тобою я більше не можу. Так в будинку затишно, нічого не скажеш. Але тебе ж з цього будинку кліщами не витягнути. Тільки й знаєш, що в телевізор витріщатися. А в світі, скажу я тобі, є багато чого цікавого. Але ти ні на море не хочеш, ні в гори не хочеш, ні на пікнік в лісі не хочеш, в парку погуляти не хочеш. Просто з друзям в компанії посидіти тобі теж не цікаво. Що ти за людина така, я не розумію. — Подумаєш. Якщо ваші алkогольні посиденьки мене не цікавлять, значить, я вже не людина?
— Та що ми там, напиваємося до неподобства, чи що? Головне ж не алkоголь, а спілкування. І щодо готування, ти вибач, але я скажу. Все, що ти готуєш, дуже смачно, слів немає. У перші місяці я був просто щасливий, але за всі ці роки меню твоє не змінюється. Навіть у свята ти морочитися не хочеш. І щодо краси я теж скажу. Виглядаєш ти чудово, але мені-то що? У тебе ж вічно голова бо лить… — Ти не розумієш головного, Олексію. Я надійна людина, я тебе не зрад жу. — Можливо. Але в останні півроку, я тільки й роблю, що згадую ту, яка мене зрадила, тому що їй було цікаво все, а мені було цікаво з нею. А з тобою я більше жити не можу.