Ми з чоловіком роз лучилися з тієї причини, що в нього з’явилася kоханка, яка вирішила забрати чоловіка з сім’ї. Незважаючи на те, що нам довелося роз лучитися, я все одно не тримаю зла на нього і не забороняю дочці спілкуватися зі своїм батьком. Та ситуація, яка сталася з моєю донькою, змусила мене переоцінити все та почати обмежувати спілкування батька та доньки. Якось моя дочка повинна була поїхати до мого колишнього чоловіка з ночівлею, але не минуло й кількох годин, як вона вся заnлакана повернулася додому.
Я спитала, чому вона засмучена; дочка сказала, що тато забрав у неї останні кишенькові rроші за те, що я втратила ключі, а його нова дружина пояснила це тим, що тато зробив це як покарання. Я нікому не дам свою дочку в образу, тому зателефонувала колишньому, накричала на нього, сказала все, що думаю, і так само заявила, що це дуже низько — відбирати rроші у дитини; на що він перепросив, сказав, що такого більше не повториться. Я заспокоїлася, думала, що її тато нарешті усвідомив, що не мав рації, що поведінка в нього була бридка, але виявляється, що ні – він не зрозумів.
Дочка після цієї нагоди знову поїхала до нього, і його дружина замкнула на ключ мою дочку, а сама пішла у своїх справах. Дочка зателефонувала мені, сказала, що хоче вийти з дому, але її замкнули; я зателефонувала чоловікові, сказала, що викличу nоліцію, якщо його дружина зараз не повернеться додому і не відчинить двері. Після цього я заборонила дочці залишатися в колишнього чоловіка, хоча частина квартири належить дівчинці; тому якщо вона захоче, то взагалі може залишитися там на постійній основі. Але дочка поки що не горить бажанням перебиратися до них у квартиру, і навіть уникає зустрічі з татом та його дружиною.