Дружина залишила мене та доньку, вирішивши пожити для себе, а побачивши фото на її сторінці, я миттю наважився подати на роз лучення

Після п’ятнадцяти років шлюбу дружина заявила, що їй хочеться якийсь час пожити однією. — Ти розумієш, — розмовляла Оксана, вкладаючи речі в чемодан, — я ніколи не жила одна, то з батьками, то в гуртожитку, тепер ось із собою. Мені потрібна перерва у стосунках. І психологи рекомендують подружжю іноді відпочивати один від одного. Ти ж не проти? — Уклала Оксана, закривши кришку валізи. Заперечувати не мало сенсу. Чотирнадцятирічна донька залишилася зі мною. Спочатку мені було важко управлятися з домашніми справами. Я дуже намагався, щоб дочка не відчувала відсутності матері. Але незабаром дочка сама запропонувала розділити обов’язки по дому і взяла на себе приготування, а на мені залишилося все інше. Треба сказати, що дружина моя натура яскрава, у всіх сенсах.

Вона любить великі та галасливі компанії, посиденьки в барах, яскраві кольори, а ми з дочкою віддаємо перевагу більш спокійним розвагам. Коли перший шок від обставин, що змінилися, пройшов, я зрозумів, що ми з донькою стали насолоджуватися тишею і спокоєм. Вечорами сиділи кожен із своїм читанням і пили чай, під тиху музику. А одного дня дочка запитала: — Тату, а чи не поміняти нам ці страաні шпалери? — Можна, звичайно, але тут все зроблено руками твоєї мами. Ти думаєш, вона схвалить нашу самодіяльність? – А де мама? Ти її бачиш? За весь час дружина не дзвонила і не цікавилася дочкою, що було див но. І я вирішив підтримати ініціативу дитини. Ми з дочкою своїми руками переклеїли шпалери та побілили стелі. Навіть строкатий диван забрали з дому, замінивши його на темний. Працювати на пару з дочкою було чудово, ми з нею ще більше зблизилися після ремонту.

Напевно тому, дочка нарешті наважилася показати мені нову сторінку своєї матері в соцмережі. На всіх фото Оксана була у своєму репертуарі: яскрава, помітно одягнена жінка в компанії таких же, як вона. То з келихом у руці, то з квітами. А на одній із фотографій вона з кимось цілувалася. Наступного ж дня я подав на роз лучення. Коли справа була на розгляді, несподівано повернулася дружина. Така ж галаслива, діяльна, вона увірвалася в будинок і з порога затораторила про те, як скучила, розкритикувала колір вибраних нами шпалер і повідомила, що готова повернутись у лоно сім’ї. — Не треба повертатися, Оксано, все скінчено. Дізнавшись про моє рішення роз лучитись, дружина влаштувала скандал, погрожуючи відсудити у мене дочку. Їй навіть на думку не спало, що дочка вже доросла і сама вирішуватиме з ким їй жити.